У племені дикунів з’явилася ідея, що заячі хвости розвивають силу. І всі почали битися, люто битися за ці хвости, не шкодуючи одне одного. І ті, хто виборов право їх носити, справді стали дуже сильними — або ж тільки дуже сильні змогли їх носити. Усім стало зрозуміло, що хвости насправді мають чарівну силу. Виявилося, ця схема працює й донині...

І в наш час існує безліч соціальних інститутів, чия ідеологія ґрунтується на подібних хвостах, що анітрохи не заважає їм бути успішними, регулярно отримувати підтвердження й докази правильності свого світогляду. І навіть якщо деякі з них використовують хвости, які справді мають дивовижні властивості, самі взаємини в них влаштовані так, що системи чудово працювали б, якби цілющі хвости замінили хвостами-пустушками.

МЛМ, фінансові піраміди, езотеричні, астрологічні та релігійні школи, мода часто нагадують мені доктора Брауна з фільму «Назад у майбутнє», який підгледів устрій машини часу сам у себе в минулому.

Дуже часто організатори бізнес-тренінгів свій капітал збивають саме тим, що навчають інших, як його заробити. Мережевий маркетинг заманює нових учасників надією, що ті, своєю чергою, зможуть завербувати інших. Люди вкладали гроші в акції сумнозвісної фінансової піраміди 90-х, бо вони стрімко зростали, — і вони стрімко зростали, бо люди в них вкладали. Касові збори фільму визначаються передусім участю касових акторів, касовість яких визначається їхньою участю в касових фільмах. «Цього сезону носитимуть біле й облягаюче», — чують модниці й носять біле й облягаюче.

Це замкнене коло можна знайти й в інтелектуальних шарах суспільства. Напевно, серед астрологів вплив світил виявляється в багато разів виразніше, ніж серед людей, незнайомих з астрологією. Люди, які сповідують уявлення про те, що людина жадібна, легко знаходять цьому підтвердження, щойно починають придушувати цю жадібність у всіх довкола. Або науковий матеріалізм, що доводить сувору матеріальність світу відсутністю будь-яких достовірних спостережень, зареєстрованих усе тими самими матеріальними приладами. Що, власне, прилади мають знайти, якщо все, що вони зареєструють, буде матеріальним за визначенням?

Такі соціальні системи організовуються в певні інтелектуальні піраміди, на кшталт фінансових, що створюють довкола себе простір, усередині якого всі дебети з кредитами починають дивовижним чином сходитися. І загалом усе в них добре й чудово, за винятком одного маленького нюансу: «хвости, на яких усе тримається, абсолютно ні до чого, життя не зупинилося б, якби їх замінили вухами». Часто цілком можуть існувати течії, що сповідують протилежну методологію, але досягають того самого результату. А іноді й не досягають — точніше, розв’язують задачі, але не заявлені від початку, а власні. Якщо почитати, як середньовічні лікарі лікували хворих, то дивуєшся: як останнім іноді вдавалося вижити. Знеболення — кувалдою, терапія — кровопусканням і миш’яком, профілактика — забороною митися. Але це радше виняток, більшість вірувань усе-таки дають свої бонуси. В одному фільмі часів голодних 90-х молодий чоловік ціною неймовірних жертв дістав гроші на червону ікру, яка, за сюжетом, була вкрай потрібна, щоб допомогти звестися на ноги дівчині, що лежала в лікарні з… черепно-мозковою травмою. І вона звелася! Червона ікра тут виступила в ролі цілющого хвоста, ніяк не пов’язаного з процесами відновлення мозку, але такого, що приносить реальні плоди. Так само й застуду завжди лікували медом з молоком (насправді сприятливим середовищем для розвитку ангіни), горіхами, різними смаколиками, іноді навіть червоною ікрою. Допомагати — допомагало, але чи варто шукати в ікрі чи горіхах протизастудну речовину? Тепер, коли ці продукти стали трохи доступнішими, цей народний метод лікування поширений менше, зате його замінили дорогі імпортні аспірини. (Як турбота й увага допомагають хворому одужати — тема окремої розмови; з певною ймовірністю вони ж, на психосоматичному рівні, можуть бути й причиною чи метою хвороби.)

Бажання поставити збирання цілющих хвостів на потік, налагодити їхнє виробництво плодів не дає, а лише розвінчує міф. Вирвані із середовища, вони втрачають свою силу. Так, науковців, які намагалися автоматизувати астрологічні дослідження, використати наукові бази даних, статистичний матеріал, попри всі їхні шляхетні, як на мене, зусилля, спіткали невдачі. Водночас на моєму досвіді не раз підтверджувалася ефективність астрології як системи.

Масштаб цього явища значно ширший, ніж може здатися на перший погляд. Цивілізація настільки ним пронизана, що можна сказати: більшість суспільних процесів живуть цілком самостійним життям і зовсім не є тим, чим ми їх називаємо.

Чи впливає кількість спецефектів на передачу ідеї фільму? Але у фільмах із ними гра акторів часто на вищому рівні.

Чи багато людей пам’ятають щось з інститутського курсу? Але люди з вищою освітою, як правило, ерудованіші.

Чи додають ювілярові впевненості у своєму здоров’ї компліменти на кшталт «Ви непогано тримаєтеся»? Але їхня відсутність його засмучує.

Чи багато поціновувачів дуже дорогого вина можуть упізнати його із зав’язаними очима? Або чи має вино, витримане 100 років, хоч трохи значущіші для організму властивості, ніж витримане 10? Але я, як і більшість, хотів би спробувати і перше, і друге.

Чи затишніші холодний шкіряний диван і мармурова підлога? Але, думаю, від них господарям якось «тепліше» на душі.

Чи краще виглядає фільм формату 3х4, розтягнутий на всю ширину дорогого широкоформатного плазмового телевізора?

Чи відбивають у молоді охоту вживати наркотики громадські акції, в яких багаті й успішні музиканти розповідають, що краще не починати, бо це надто приємно, щоб зупинитися?

Чи зменшує злочинність кримінальна хроніка? А проституцію — репортажі про те, де нею можна скористатися і почім? Як туди не потрапити (потрапити)?

Продовжувати можна дуже довго, зроблю лише важливе зауваження: жодне з цих явищ не можна вирвати із системи, воно виконує свої, корисні, функції, хоча часто й зовсім протилежні задекларованим.

Такі явища цікаві передусім тим, що попри, здавалося б, очевидну при аналітичному розгляді марність самого задекларованого предмета, який лежить на їхній поверхні, за кожним із них ховається щось непроявлене, прихований механізм, те, чого ми поки не можемо побачити, але вже відчуваємо.

Подібні інтелектуальні піраміди, що створюють і підтримують самі себе, є основним функціональним механізмом того, що в езотеричній літературі називають егрегорами.